Доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення (ДППЗ)

ВИЗНАЧЕННЯ

Доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення (ДППЗ) — одна з найпоширеніших причин периферичного вестибулярного запаморочення. Захворювання характеризується раптовими короткочасними нападами відчуття обертання (вертиго), що провокуються змінами положення голови відносно сили тяжіння.

СИМПТОМИ

Клінічна картина ДППЗ зазвичай включає:

• Інтенсивне ротаційне запаморочення, що триває зазвичай менше однієї хвилини.
• Стійке відчуття нестійкості або порушення рівноваги між нападами.
• Вегетативні прояви, такі як нудота, а у важких випадках — блювання.
• Позиційний ністагм (мимовільні ритмічні рухи очей), що виникає синхронно з нападом запаморочення.

Коли звернутися до лікаря: Епізоди позиційного запаморочення, що повторюються протягом більше ніж кількох днів, потребують спеціалізованої клінічної оцінки.

ПРИЧИНИ ТА ПАТОГЕНЕЗ

У більшості випадків точна причина ДППЗ залишається невідомою (ідіопатична форма). Проте розрізняють кілька етіологічних факторів:

• Черепно-мозкова травма: Навіть легкі удари можуть призвести до зміщення отолітів.
• Захворювання внутрішнього вуха: Перенесений вестибулярний неврит, лабіринтит або хвороба Меньєра.
• Вікові зміни: Дегенерація макули в мішечках присінка.

Патогенез: Основним механізмом захворювання є каналолітіаз — зміщення мікроскопічних кристалів карбонату кальцію (отолітів) з присінка в один із півколових каналів (найчастіше в задній канал). При рухах голови ці частинки переміщуються під дією гравітації, що викликає аномальний потік ендолімфи та стимуляцію рецепторів. Мозок інтерпретує це як хибний сигнал про активне обертання.

ФАКТОРИ РИЗИКУ

Захворювання переважно маніфестує у пацієнтів старше 50 років, причому поширеність серед жінок вища. Наявність у анамнезі травм голови, остеопорозу та перенесених отоневрологічних розладів також підвищує статистичний ризик розвитку ДППЗ.

УСКЛАДНЕННЯ

Будучи за своєю природою "доброякісним", виражене вестибулярне порушення при ДППЗ суттєво підвищує ризик падінь та травм (особливо у літніх пацієнтів). Це також може призвести до розвитку тривожних розладів, страху рухів головою та значного зниження якості життя.

ПІДГОТОВКА ДО ВІЗИТУ

Для оптимізації процесу діагностики пацієнтам рекомендується підготувати:

• Хронологію та детальний опис нападів (рухи-провокатори, точна тривалість).
• Інформацію про будь-які перенесені травми голови, інфекції або операції на вусі.
• Повний список усіх лікарських засобів, які приймаються на даний момент.

ТЕСТИ ТА ДІАГНОСТИКА

Діагноз ґрунтується на характерній історії хвороби та клінічному огляді з використанням спеціальних позиційних маневрів. Золотим стандартом діагностики є маневр Дікса-Холлпайка. Для об'єктивної візуалізації викликаного ністагму використовують:

• Електроністагмографію (ЕНГ) або Відеоністагмографію (ВНГ).

Додаткові методи візуалізації (такі як МРТ головного мозку) використовуються виключно при диференціальній діагностиці для виключення центральних причин (таких як пухлини або судинні порушення).

ЛІКУВАННЯ ТА ЛІКИ

Основним і найефективнішим методом лікування ДППЗ є застосування репозиційних маневрів. Це спеціальні терапевтичні рухи (такі як маневр Еплі, Семонта або Лемперта), спрямовані на механічне виведення отолітів із півколових каналів назад у присінок під дією сили тяжіння.

Фармакологічна терапія не впливає на першопричину захворювання і має застосовуватися лише за необхідності для тимчасового полегшення виражених вегетативних симптомів. Хірургічне втручання розглядається лише у виняткових випадках при стійкій резистентності до консервативної терапії.

СПОСІБ ЖИТТЯ ТА ДОМАШНІ ЗАСОБИ

Після виконання лікувального репозиційного маневру пацієнтам рекомендується:

• Уникати різких рухів головою або екстремальних нахилів голови.
• Негайно зайняти безпечне положення сидячи або лежачи при відчутті ознак запаморочення, щоб уникнути падіння.
• При збереженні залишкових порушень рівноваги суворо дотримуватися рекомендацій щодо виконання реабілітаційної гімнастики.